Плати, або терпи: хто має платити за ремонт у школах

«У класі замерзає вода, а у вбиральнях немає туалетного паперу. Доводиться усе вирішувати своїм коштом – батьки збирають гроші, а сваряться на вчителя. Але я терплю, бо що ще робити?» — Іванна, учителька початкових класів в районній школі

Закон України говорить, що ніхто не має права вимагати у батьків гроші за навчання – середня освіта в Україні безкоштовна. І школа не може вимагати ніяких коштів від учнів. Але всі ми знаємо, що на батьківських зборах часто звучать цифри, суми та список усього, що необхідно зробити для комфортного навчання в класі. У цій історії завжди є дві сторони: батьки та школа. Як правило, батьки виступають у ролі жертви, а школа – в ролі вимагача. Однак ми забуваємо, що ще є вчитель. І він часто стає цапом відбувайлом в цій ситуації. 

Що говорить НУШ про ремонти та збори коштів? 

Міністр освіти та науки Лілія Гриневич наголошує, що виключно місцева влада відповідає за належні умови в школах, обладнання та ремонти. Будь-які роботи має проводити власник – а це територіальні громади в містах, областях. І ані адміністрація школи, ані вчителі не можуть вимагати від батьків якихось внесків чи прямої участі в ремонті. 

 «Місцеві органи можуть попросити школу: “Ми в межах своїх повноважень і грошей відремонтуємо вам дах і коридори. Але нам не вистачить на…, тому просимо, чи ви можете нам допомогти”. Тільки такий стиль розмови може бути”» — Лілія Гриневич (з матеріалу НУШ)

Щороку на потреби школи та освіти виділяють значну частину бюджету і після коштів для сфери охорони здоров’я, мабуть, це найбільша сумма. Але інше питання, чи доходять ці кошти до тих, кому вони дійсно необхідні? 

Адже дирекція школи повинна складати фінансовий запит до органів влади та вказувати конкретні потреби – опалення, належний ремонт класів, техніка, ремонт даху чи парт тощо. До цього списку входять і побутова хімія чи інші господарські дрібниці для утримання школи. І лише у разі відмови влади, школа може звернутися з проханням до батьків. В ідеальному світі школи такі добровільні внески мають зараховуватися через банк на окремий рахунок. Ніякої готівки — лише так. Маленька підказка всім батькам: ви маєте повне право бачити фінансові нарахування для школи та запити, щоб розуміти розподіл державної допомоги та реальні потреби школи. Цим займається, наприклад, проект ProZorro. 

Але досить часто ремонт стає ініціативою самих батьків та комітетів, чи не так? 

Батьківські збори та збори з батьків

  • «Я хочу, щоб моя дитина мала нормальну дошку, а не релікт радянського союзу».
  • «Ми часто облаштовуємо клас та докуповуємо меблі, бо наші діти ростуть, і їм тут ще вчитися».
  • «Малі проводять тут більше часу, ніж вдома – усе має бути комфортно, якщо для цього необхідно здати трохи грошей, я не проти».

Далеко не всі батьки скаржаться на збори коштів у школах. Досить часто сам батьківський комітет стає ініціатором ремонту або чергових грошових податків. Це не дивує: адже кожен хоче кращих умов для своїх дітей і комфортного навчання. Але що робити, коли не всі погоджуються на подібний «добровільний внесок»? Це прямий шлях до булінгу. Адже не поодинокі випадки, коли від батьківської відмови здавати кошти на ремонт, страждають діти. То їм не дають пити з кулера, на який вони не скидалися, то погрожують, що залишать сидіти за розваленої партою, у той час, як всім іншим поставлять нові. Бувають і випадки, коли учням не дозволяють вішати одяг у шафи, на які не здавали кошти батьки, або користуватися навчальним обладнанням. 

Це приклади реального булінгу. У таких випадках страждають не лише діти, а й вчителі. Як саме? Учитель не має права регулювати рішення батьківського комітету. Адже всі кошти та внески – абсолютно добровільні. Часто вчителі навіть виходять з класу, коли батьки збирають гроші. Або просять не розповідати їм про суми та покупки. Краще не знати, аніж попасти під кримінальну відповідальність. У таких випадках, учитель стає лише посередником між потребами школи та рішенням батьків. 

Що думають самі вчителі про ремонт у класах? 

«Це досить принизливо просити гроші. Інколи, здається, що тобі це потрібно більше за інших. Але всі шишки потім падають тобі ж на голову» — Олена, класний керівник спеціалізованої школи

«Якщо хтось думає, що це приємно – говорити батькам про потрібний ремонт – то ви ніколи не вислуховували тонни дорікань. Іншого виходу просто немає, адже розбиті вікна не чекають коштів бюджету, а зламані стільці взагалі нікого не цікавлять у владі» — Анна, учитель математики та завкабінетом

Найгірше, що саме вчитель займається ремонтом класу – особливо, коли мова про школи в селах та районах. Часто школа не має достатньо технічного персоналу чи коштів, щоб найняти бригаду працівників. А батьки не хочуть витрачати зайві гроші, що цілком логічно. І саме вчитель бере на себе відповідальність за всі проведені роботи. 

Як діяти в таких випадках? Якщо забути, що місцева влада має допомогти школі з ремонтом, щасливий сценарій виглядає так: командна робота батьків та учителя. Коли спільна робота на користь дітей змінює класи, школу і саму освіту. Це може бути продуктивний фандрайзинг та прозорі внески, чіткий план робіт та звіти. Але якщо цим не буде займатися батьківський комітет – знову ж таки ці обов’язки падають на плечі вчителів. 

«Я волію все робити сам і залучати професіоналів. Віддав ключі робочій бригаді у липні, забрав у серпні і маю ідеальний клас. Учителю не може бути байдуже, він у класі проводить максимум свого часу і краще за всіх інших знає, яким він має бути» — Ігор, директор загальноосвітньої школи

А як бути з кабінетами? 

«Фонд Максима Степанова» провів опитування понад 100 учителів – більшість розповіли, що вони власноруч та своїм коштом ремонтують кабінети школи. Оскільки школа та адміністрація ніяких коштів на це не виділяють. Педагоги зауважили, що після такого ремонту керівництво часто вручає грошову премію вчителям за роботу. Але ця премія слабо покриває витрати. Відповідно – порятунок освіти, справа рук самих освітян. Якщо в кабінеті біології бракує плінтусів чи сиплеться стеля – відповідає за це вчитель біології. Якщо ж у кабінеті фізики потріскалися всі колби для дослідів, замінити їх має вчитель фізики або чекати наступного року та бюджету від влади, якщо вона його, звісно погодить. 

«Ми з колегами спільно ремонтуємо кабінети та закуповуємо матеріали. Минулого року я разом із лаборантом фарбувала стіни, лагодила вікна та доводила до ладу парти» — Тетяна, вчителька хімії районної школи

Ремонт обладнання або спеціалізованих кабінетів – далеко не першочергова проблема в школах. Там, де немає комфортних убиралень або не вистачає класів, дирекція має нагальніші потреби, аніж нові парти чи дошки. Але всі ці проблеми не зникають і вчителям щодня доводиться з ними стикатися та шукати виходу – саме тому вони часто звертаються до батьків із проханнями і питаннями. 

Поки закони НУШ почнуть діяти в повній силі, учителям ще не рік доведеться терпіти «ремонтні історії» та перебувати на фронті сварок і чвар – батьків, школи та влади. Ця історія точно матиме свій щасливий фінал, а ми з «Фондом Максима Степанова» спробуємо допомогти педагогам розв’язувати всі ці питання законним та зручним способом. 

Написати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *