Війни з ґаджетами: чому телефони в школі стали інструментом булінгу вчителів?

«Я хочу, щоб моя дитина тримала телефон на парті. Аби я щохвилини міг з нею зв’язатися» — за статистикою проєкту Прошколу 53% учителів ведуть постійну боротьбу з батьками за заборону користуватися телефоном на уроках. Окрім того, що діти постійно сидять в ґаджетах замість того, аби слухати предмет, ці ж самі ґаджети стають інструментами кібербулінгу вчителів. Що з цим робити та чи є законний спосіб обмежити користування телефонами в школі? 

Школа без ґаджетів — досвід світу

Ще минулого року — з вересня 2018 — Франція ввела заборону на телефони в школах. Дітям до 15 років не можна брати з собою жодних ґаджетів до класів, навіть планшетів чи смарт-годинників. Такі досить жорсткі методи, на думку французьких освітян, мають вплинути на освітній процес, допомогти учням зосереджуватися саме на навчанні, живих діалогах, а головне — знизити рівень кібербулінгу та секстингу (надсилання повідомлення сексуального змісту або еротичних фотографій чи відео – ред.). Подібний досвід практикує і школа Греції, а от в Німеччині лише в одному регіоні — Баварії — діє заборона на використання телефонів у школах. 

Якщо згадати досвід США, там усе залежить від влади штату: якщо в Нью-Йорку це вирішує влада міста, то в штаті Массачусетс, наприклад, кожна школа має право заборонити чи дозволити дітям приносити телефони. Подібна практика і в Канаді: в деяких містах на законодавчому рівні заборонені ґаджети в усіх школах, а десь це розповсюджується виключно на державні заклади (наприклад, у Квебеці). 

А як справи в Україні?

Закон забороняє вчителям забирати телефони в дітей, адже це приватна власність і діти мають на неї повне право. Але більшість шкіл продовжують вести війну з ґаджетами. 

Реальний приклад – учителька просить учня прибрати телефон та прослухати правила контрольної роботи. У відповідь же учень наголошує, що він і так усе знає. У результаті — мінімальна оцінка за контрольну та претензії батьків, що винна школа, а вчителька не пояснює дітям матеріал. 

«Мені довелося виправдовуватися перед директором, батьками та учнем. У свою чергу, цей учень почав знімати мене під час уроків на телефон, аби довести своїм батькам, що він має рацію, а я нездара. Він провокує мене та намагається зняти штучні кадри, вирвані з контексту, та потім виставляє це все в соцмережах іх принизливими закликами та текстами» — Анна, читає математики в одній зі столичних шкіл

Це реальний приклад кібербулінгу, жертвами якого стає кожен третій учитель в Україні. 

Або інша школа — тато учня вимагає, аби його син будь-якої миті відповідав на дзвінки батьків та тримав телефон поруч. Дитина часто відволікається від уроків, на всі зауваження вчителя батьки відповідають, що в дитини є проблеми зі здоров’ям і вони мають бути в курсі його стану. 

«Ви собі вчіть, а нашого сина не чіпайте. Ми маємо знати, як він» — це реальні слова з листування батьків та учителя. Звісно, це вже завдання для роботи психолога, але подібна ситуація впливає на роботу вчителя. 

То що робити з ґаджетами в школі? 

Хочеться відповісти – використовувати в навчанні. Але як проконтролювати, що діти користуються додатком для уроків, чи гуглять інформацію, а не сидять в соцмережах чи переглядають Tik Tok? Є кілька методів, які може застосувати школа:

  1. Додати до Шкільного Статуту правило складати телефони в окремий бокс/шафу. Це правило має погодити педагогічна рада та батьківські збори.
  2. Визначити, хто з учителів відповідає за комунікацію з батьками — класний керівник, завуч з виховної роботи, викладач, який даний час проводить урок. Усі термінові дзвінки до дітей мають передавати ці відповідальні вчителі. Усе інше чекає до перерви.
  3. Ввести до Статуту правило про заборону використання ґаджетів під час уроків. Це правило вже не потребує згоди батьків. Важливо те, що за порушення необхідно ввести певні покарання чи попередження на рівні школи.
  4. Зупиняти будь-яку відеозоймку під час уроків, адже Закон наголошує, що для цього необхідна згода всіх учасників процесу – у тому числі й учителя та інших учнів (про це говорить Стаття 307 Цивільного Кодексу)
  5. Виділити під час уроків окремий час для роботи з ґаджетами, залучати технології та інтернет до навчання, аби діти могли 10 хвилин витратити на свої улюблені телефони законним способом. 

Пам’ятайте, що забирати телефон учитель не має права, якщо не хоче накликати на себе проблему. Але і бути всесильним та самотужки протистояти загальній ґаджетоманії не можливо. Ці питання варто виносити на розгляд ради школи та спільно шукати рішень. Якщо у вас виникають конфлікти, пишіть нам на proshkolu.comУ

Написати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *